Ананьївська амбулаторія. Історія будівництва

    Кожного разу, коли я проходив чи проїжджав біля цієї будівлі мене ніяк не покидало відчуття, що про неї мало що відомо. На табличці, яка знаходиться на стіні біля входу, говориться про те, що це "Повітова земська лікарня" яка була збудована у 1879 році, але якщо подивитись на план міста від 1889 року, то цієї будівлі на ньому нема. Саме тому мене не полишало відчуття, що у цієї будівлі є своя невідома історія. Так воно і виявилось насправді. Зізнаюсь, що я помилявся коли думав, що це все що завгодно але не лікарня. Просто цей будинок мені більше нагадував якусь церкву, банк тощо... Але виявилось, що цей будинок будувався саме як лікарня, або якщо точніше - то це була амбулаторія при Ананьївській лікарні. Тобто фактично це теж саме що по сучасному зветься поліклініка. В цьому будинку вівся прийом земськими лікарями, проводились нескладні хірургічні операції та надавались інші медичні послуги, а також тут була аптека. Виявляється ця будівля відноситься в нашому місті до небагатьох споруд, які виконували ту функцію за ради якої їх будували і ніколи іншу за весь час свого існування.

    У 1879 році була побудована будівля в якої зараз знаходиться хірургічне відділення. Ось фото цієї будівлі кінця 19-го століття.

    А будівлю на якої висить табличка з датою будівництва, почали будувати аж через 33 роки у 1912 році і закінчили будівництво у 1913 році. Потреба будувати окрему абулаторію була викликана тим що кількість населення міста Ананьїв збільшувалась з кожним роком. У 1898 році була спроба відкрити амбулаторію в приміщенні лікарні, але ця амбулаторія пропрацювала с травня по листопад, тому що на території лікарні не знайшлось підходящого місця для надання такого виду медичної допомоги всім бажаючим без шкоди стаціонарному лікуванню. За ці шість місяців до неї звернулось більше ніж чотирі тисячі чоловік. А за весь рік до лікарні загалом по одному разу звернулось 30 тисяч чоловік, і це тільки жителів міста Ананьїв, та прилеглих сіл які зараз є ділянками. У 1903-му році народжуванність збільшилась на 9% відносно попереднього року, а для стаціонарного лікування використовувалась одна койка на майже на 3 тісячі чоловік при нормі того часу одна койка на тисячу чоловік. Тобто, окрім того що в лікарні не вистачало місця для стаціонарних хворих, так лікарям просто не було де вести прийом тих хто звертався за амбулаторною допомогою. Багато роботи робили прості фельдшери та медсестри, бо до 1908 року в лікарні було всього два лікаря, а у 1909-му земство запросило третього лікаря. Не дуже хотіли йти до нас на роботу лікарі, тому що були проблеми і з житлом і з розміром заробітньої плати (вона була замала в порівнянні з сусідніми повітовими лікарнями).

    Коли у 1914 році почалась Перша Світова війна, центральна зала цього будинку була відведена під шпиталь на 50 ліжок для поранених воїнів .  До речі, коли я стояв посеред цієї зали і міркував скільки тут було б можливо розмістити ліжок, якби ця будівля використовувалась для стаціонарних хворих, то саме 50 ліжок я і нарахував. А потім в "Документах Повітового земського зібрання" я натрапив на таку ж кількість ліжок, коли тут був шпиталь.

    Ще один цікавий факт. Ця будівля має безпосередній зв'язок с селом Петрівка, яке знаходиться неподалік міста Ананьїв, та входило до Ананьївського повіту. Точніше не з самим селом, а з ім'ям землевласника Карла Семеновича Крауз, маєток якого був у Петрівці. У 1910 році він, в пам'ять про свою дружину, яка померла, пожертвував 5000 рублів на будівництво амбулаторії при Ананьївській лікарні. Ця сума становила третю частину від усього кошторису на будівництво, який склав 15000 рублів. 

    Вадим Білоус люб'язно поділився світлинами з поховання сім'ї Крауз в селі Петрівка (за що я йому дуже дякую). Нижче я опублікую дві світлини які мають безпосереднє відношення до теми розповіді. З цими світлинами, як то говориться - "пазл склався".

    Це пам'ятник Юлії Крауз (дружині Карла Семеновича), яка померла у 1908-му році у віці 36-ти років. Саме в пам'ять про неї у 1909-му році Карл Семенович Крауз виявив бажання пожертвувати 5000 рублів на будівництво амбулаторії, а у 1910-му вніс цю суму у земську касу. Виходить що Ананьївська амбулаторя є теж таким собі своєрідним пам'ятником цієї жінці.

Це коротенька історія ціеї будівлі до 1917-го року.