Ананьїв до 1753 року: свідчення Ю. І. Крашевського, дата 1749 року та проблема давнішого топоніма Анані / Нані

 Анотація

    У статті розглядається питання ранньої історії Ананьєва та джерельної обґрунтованості традиційної дати 1753 року. Особливу увагу приділено повідомленню Юзефа Ігнація Крашевського у праці Wspomnienia Odessy, Jedyssanu i Budżaku про те, що поселення на місці пізнішого Ананьєва було «заново засноване» у 1749 році під назвою ананіївських хуторів. Аналізується зміст польського тексту, зокрема формули na nowo założona та Samo nazwisko Anani, які вказують не на абсолютне заснування поселення, а на повторне заселення давнішої місцевості з уже наявною назвою Анані. Окремо враховується факт особистого знайомства Крашевського з Аполлоном Скальковським, що посилює значення цього повідомлення. У ширшому контексті розглянуто також форми Анань / Anani / Nanii в османсько-волоському джерельному полі.

Постановка проблеми

    У краєзнавчій традиції початок історії Ананьєва часто пов’язується з 1753 роком. Однак ця дата потребує обережного джерельного тлумачення. Вона не може автоматично ототожнюватися з моментом виникнення самої місцевої назви або з першим поселенням на території пізнішого міста. Історія Ананьєва має щонайменше три різні рівні: давніший топонім Анані / Нані, поселенську структуру XVIII ст. у вигляді хуторів або слобідських осад, а також адміністративне оформлення Ананьєва як міста вже у XIX ст.

    Тому коректніше ставити питання не про «день заснування міста» в сучасному розумінні, а про найраніші джерельні згадки, які дозволяють говорити про існування поселення або групи поселень на місці майбутнього Ананьєва. У цьому контексті особливого значення набуває свідчення польського пісьменника, публіциста, історика, етнографа Юзефа Ігнація Крашевського, опубліковане 1845 року у його подорожніх записках Wspomnienia Odessy, Jedyssanu i Budżaku. Видання було присвячене подорожі 1843 року, а сам автор зазначений як член Одеського товариства історії та старожитностей.

Крашевський про Анані та «ананіївські хутори»

    У розділі, датованому 5 липня, Крашевський описує шлях від Байтали до Ананьєва. Саме тут міститься ключовий для історії міста фрагмент:

«Z Bajtał ciągnie się droga [...] do Ananiewa, teraz powiatowego miasteczka, a dawniéj za tureckich czasów osady, która na nowo założoną, wedle P. Skalkowskiego została, pod imieniem Chutorów ananiewskich w r. 1749, przez zbiegów. Samo nazwisko Anani, pozostało jéj jeszcze z tatarskich czasów».

    У перекладі зміст цього уривка можна передати так: дорога йшла до Ананьєва, зараз повітового містечка, а раніше, за турецьких часів, поселення, яке, за словами П. Скальковського, було заново засноване у 1749 році втікачами під назвою ананіївських хуторів; сама назва Анані залишилася йому ще з татарських часів.

    Цей фрагмент важливий із кількох причин. По-перше, Крашевський фіксує дату 1749 року, тобто дату, старшу за традиційний для місцевої історії 1753 рік. По-друге, він не говорить про виникнення міста у юридичному або адміністративному сенсі. Йдеться про поселення або групу поселень, означених як «ананіївські хутори». По-третє, автор прямо відрізняє пізніший Ананьїв від давнішої назви Анані, яка, за його словами, походить ще з «татарських часів».

    Особливо суттєвим є вислів na nowo założona. Його не слід перекладати лише як «заснована». Точніше — «заснована заново», «відновлена», «повторно осаджена». Отже, у логіці Крашевського 1749 рік не є абсолютним початком місцевості. Він радше позначає новий етап заселення вже відомої території, назва якої існувала раніше.

    Так само потребує уточнення фраза Samo nazwisko Anani. У сучасній українській або російській мові буквальний переклад слова nazwisko як «прізвище» може ввести в оману. У цьому контексті йдеться не про родове ім’я, а про назву, найменування. Отже, Крашевський фактично повідомляє, що сама назва Анані залишилася з татарських часів. Це має принципове значення для топонімічної інтерпретації: назва не виводиться з пізнішої адміністративної форми Ананьєво / Ананьїв, а постає як давніший регіональний топонім.

Значення посилання на Скальковського

    Окремої уваги потребує те, що Крашевський прямо посилається на Аполлона Скальковського. Це посилання не було випадковим або суто книжковим. У самих Wspomnieniach Крашевський докладно описує особисте знайомство зі Скальковським в Одесі. Він називає це знайомство одним із найважливіших для себе під час перебування в місті, характеризує Скальковського як історіографа Одеси й Новоросійського краю та підкреслює, що той надавав йому книги, матеріали й документи зі свого зібрання.

    Крашевський також зазначає, що Скальковський показував йому документи й акти, знайдені самим дослідником, а його праці з історії Одеси, Новоросійського краю та Нової Січі автор визнавав фундаментальними для вивчення регіону. Особливо важливим є свідчення про використання Скальковським запорозького архіву, матеріали якого Крашевський неодноразово згадував і цитував у своїй праці.

    В іншому місці Крашевський прямо зазначає, що Скальковський мав супроводжувати його в поїздці, і називає його найкращим провідником та тлумачем у краї, історія якого багато завдячує його невтомним дослідженням.

    Отже, повідомлення про Анані та ананіївські хутори слід розглядати не як випадкове повторення чужої згадки, а як інформацію, включену в текст Крашевського в контексті його безпосереднього інтелектуального контакту зі Скальковським. Це не усуває потреби перевірки первинного джерела, на яке спирався Скальковський, але підвищує джерельну цінність самого повідомлення Крашевського.

    У цьому контексті «ананіївські хутори», згадані Крашевським, можуть відображати ранню поселенську структуру майбутнього міста. Йшлося, очевидно, не про місто в сучасному розумінні, а про групу невеликих хуторів або слобідських поселень, які поступово зрослися в один населений пункт.

    Додатковим аргументом на користь цього є внутрішня мікротопонімія Ананьєва. На частині мапи 1868 року видно, що різні частини міста мали власні назви, зокрема Гончарівка і Заднєпрінци. Наявність таких локальних назв свідчить про складну просторову структуру поселення, у якій окремі частини міста могли походити від давніших хуторів, слобід або невеликих поселенських груп.

    У цьому контексті сучасний поділ Ананьєва на окремі міські «ділянки» також може розглядатися як пізній відгомін давнішої поселенської організації. Звичайно, такий зв’язок потребує додаткової перевірки за картографічними, метричними та адміністративними джерелами XIX століття. Проте сама наявність історичних назв окремих частин міста добре узгоджується з повідомленням Крашевського про «ананіївські хутори» і дозволяє припустити, що поселення, на місці якого згодом сформувався адміністративний Ананьїв, спершу могло складатися з кількох невеликих хуторів, які поступово зрослися в єдиний міський простір.

Анані / Нані як давніший топонім

    Згадка Крашевського про те, що назва Анані залишилася «з татарських часів», узгоджується з пізнішими спостереженнями щодо форм Анань / Anani / Nanii в османських і волоських джерелах. У спеціальній розвідці, присвяченій цьому питанню, звернуто увагу на форму Nani karyesi в османському адміністративному контексті. Формант karye в османській адміністративній лексиці означає «село», а форма karyesi може передаватися як «його / належне до нього село» або «село при / в місцевості Нані».

    Це важливе спостереження, оскільки воно показує: Nani виступає не похідним прикметником від пізнішої назви Ананьїв, а самостійною топонімічною основою, до якої османська адміністративна мова додає поселенський термін. Отже, османська формула радше фіксує вже наявну назву місцевості, ніж створює її.

    У тій самій логіці слід розглядати й форми Anani / Nanii, пов’язані з волоським або молдавсько-румунським письмовим середовищем. Вони свідчать, що назва могла побутувати у ширшому міжмовному просторі Північно-Західного Причорномор’я. Через це походження топоніма не варто зводити до однієї простої етимології. Можливими залишаються кілька напрямів пояснення: молдавсько-румунський, пов’язаний із лексемами на позначення вільхи, та тюркський, пов’язаний із коренем ana у значеннях «мати», «головний», «основний». Проте жодна з цих гіпотез не може вважатися остаточно доведеною без додаткових джерельних підтверджень.

1749 і 1753 роки: джерельний статус дат

    З огляду на викладене, 1749 рік доцільно трактувати як найранішу конкретну дату, яку наразі можна пов’язати з повторним заселенням місцевості Анані в джерельній традиції XIX ст. Водночас цей рік не слід механічно перетворювати на «дату заснування міста» в сучасному розумінні. Крашевський говорить про відновлення або повторне осадження поселення, а не про створення адміністративного міста.

    Дата 1753 року, своєю чергою, має статус традиційної краєзнавчої дати, яка потребує додаткового документального підтвердження. Матеріал, опублікований у статті «Ананьїв заснований раніше 1753-го року», слушно звертає увагу на те, що в ранніх працях Скальковського питання дати не є настільки однозначним, як це часто подається в популярному викладі історії міста.

    Отже, зіставлення Крашевського, Скальковського та османсько-волоських форм топоніма дозволяє запропонувати обережнішу схему ранньої історії Ананьєва:

1. Анані / Нані — давніша назва місцевості, яка могла існувати ще в османсько-татарському або молдавсько-волоському середовищі.
2. Ананіївські хутори — поселенська форма середини XVIII ст., яку Крашевський, посилаючись на Скальковського, пов’язує з 1749 роком.
3. Ананьєво / Ананьїв — пізніша адміністративна адаптація давнішої назви, пов’язана вже з імперською системою управління XIX ст.

Висновки

    Свідчення Ю. І. Крашевського про Анані та ананіївські хутори має важливе значення для ранньої історії Ананьєва. Воно фіксує не лише дату 1749 року, а й принципово важливу думку про давніше походження самої назви Анані. Формули na nowo założona та Samo nazwisko Anani вказують на те, що йдеться не про заснування поселення «з нуля», а про повторне заселення місцевості з уже наявною назвою.

    Факт особистого знайомства Крашевського зі Скальковським посилює значення цього повідомлення, оскільки інформація про Анані подана не ізольовано, а в контексті безпосереднього спілкування з дослідником, який працював з архівними матеріалами Півдня України. Водночас остаточне розв’язання питання потребує пошуку первинного документа, з якого Скальковський виводив дату 1749 року.

    Таким чином, 1753 рік варто залишати як традиційну, але не остаточно доведену дату. Натомість 1749 рік слід розглядати як важливий джерельний орієнтир, пов’язаний із повторним заселенням Анані та появою ананіївських хуторів. Найважливішим висновком є те, що назва Анані / Нані, очевидно, старша за адміністративний Ананьїв і має розглядатися в ширшому контексті османсько-татарської, ногайської та молдавсько-волоської історії регіону.

Використані джерела та література

1. Kraszewski J. I. Wspomnienia Odessy, Jedyssanu i Budżaku. Dziennik przejażdżki w roku 1843. Wilno: T. Glücksberg, 1845.
2. «Ананьїв заснований раніше 1753-го року». Ананьївський край. 2022.
3. «Топонім Анань / Anani / Nanii в османських і волоських джерелах». Ананьївський край. 2026.
4. Скальковський А. Праці з історії Нової Січі, Одеси та Новоросійського краю — як джерельний контекст повідомлення Крашевського.