Леся Українка та місто Ананьїв (Перша частина)

Передмова

    Серед багатьох ананьївських історій є історія пов'зана з найвідомішою українською жінкою, письменницею, поетесою, перекладачкою Ларисою Петрівною Косач (у шлюбі Косач-Квітка), всім нам більш відома під псевдонимом Леся Українка.

Леся Українка. Фото 1896 р.

    Про те, що Леся Українка мала відношення до міста Ананьїв я дізнався декілька років назад. Декілька місяців пішло на пошук та вивчення доступного матеріалу. Результатом цих пошуків є ця стаття. Тема цікава і вмістити весь матеріал в одну частину не можливо, тому, для зручності сприйняття, я вирішив розділити статтю на дві частини.

    Теми статті це не стосується, але не можу не зробити невеличку ремарку. В процесі вивчення історії життя Лесі Українки, я проникся глибокою повагою до цієї жінки. Можна сказати, що для себе я знову відкрив Лесю Українку. Всі ми про неї чули, вивчали в школі, в кінці кінців дивимось майже щодня на її зображення на купюрі в 200 гривень. Але мало хто знає, що окрім талановитості, Леся Українка була водночас тендітною але мужньою, емоційною але врівноваженою, доброю але справедливою, безкористливою, чутливою та душевною людиною. 

Що пов'язує Лесю Українку з містом Ананьїв?

    В будь якої історії треба шукати першоджерело, тому я спробував розібратись саме с першоджерелом. Виявилось, що ніяких документальних джерел цієї історії нема і вся історія тримається виключно на наративних джерелах, тобто, самостійно створених розповідях про деякі події та людей, які не базуються на жодних документах. Простіше кажучи – це спогади про події та людей, оформлені у вигляді друкованих видань на кшталт книг, газетних чи журнальних статей. Перше джерело з яким я ознайомився, це книжка бувшого директора Ананьївського історико-художнього музею ім. Є.І. Столиці Анни Цуркіної "Ананьїв: сторінки історії, події, люди", яка вийшла друком у 2013 році. В цієї книжці є невеличка глава під назвою "Незабутній Орест Меделович", де авторка розповідае історію відношень вчителя словесності Ананьївської середньої школи №1 (бувшої чоловічої гімназії) Михайла Орестовича Меделовича та Лесі Українки. До речі, не зрозуміло, чому глава в книжці називається "Незабутній Орест Меделович", коли Меделовича звали Михайло Орестович? Мабудь помилка при друкі. Після цього мені стало цікаво, чи були інші публікації на цю тему. Виявилось, так були:

• Робул Борис, Сага о Меделовиче // Вісті Ананьївщини - 2000.
• Федорчук Юрій. Любов, пронесена крізь життя : [про особисті стосунки Л. Українки і вчителя м. Ананьєва М. О. Меделовича] // Одеські вісті – 2011. – 24 лют. – (До 140-річчя з дня народження Лесі Українки).
• Федорчук Юрій. Любов, пронесена крізь життя  // Чорноморські новини – 2021. – 18-20 лют. (передрук статті за 2011р.).

    Обидві публікації Юрія Федорчука повторюються, та в основному є переказом статті Бориса Робула. Історія з книги Анни Цуркіної, теж в основному базується на розповіді Бориса Робула. Хоча в обох джерелах згадується ще про декількох мешканців Ананьєва, які вчились в 20-30(тих) роках в Ананьївськй школі №1, та начебто знали про відношення Лесі Українки та Михайла Меделовича. Але все ж таки, саме статтю Бориса Робула, в районній газеті, яку він написав по своїм особистим спогадам, можна вважати першоджерелом. 

    Взагалі, стаття "Сага про Меделовича" - це яскравий приклад наратива та мемуаристики одночасно. В своїй статті автор розповідає не тільки про відносини Лесі Українки та вчителя словесності ананьївської школи. Ця стаття досить об'ємна, тому вишла аж в десяти номерах газети. В ній автор окрім цієї історії, ще торкається різноманітних фактів з минулого міста Ананьїв, та наводить історичні факти, які, виявляється, відомі лише самому авторові і не витримують зовсім ніякої перевірки, але з успіхом увійшли до історії Ананьєва. В подальшому я розкажу про те все, але повернемось до частини про Лесю Українку.

    Наведу ту частину статті "Сага про Меделовича", яка стосується Лесі Українки. Я в графічному редакторі скомпонувам статтю, щоб трохи узагальнити її вигляд (картинку можливо збільшити): Історія описана в статті відбувається навесні 1944 року, після звільнення Ананьєва від німецько-фашиських загарбників. Брис Робул був учасником звільнення рідного міста, та після цього навідався до квартири в якої мешкав його колишній вчитель Михайло Орестович Меделович.

    Анна Цуркіна і Юрій Федорчук, в своїх публікаціях кажуть про те, що нема документальних підтверджень зв'зку Михайла Меделовича і Лесі Українки. І це так, бо дослідники творчості Лесі Українки, за останні 100 років, вивчили її біографію ледь не по днях, але ніхто жодного разу не згадуює ні про Меделовича, ні про Ананьїв, ні навіть про нашу місцевість. Чому ж так вишло? Історія існує, але виключно в спогадах деяких мешканців міста Ананьїв. Спробуємо розібратись.

    Я довго міркував, як підійти до цього питання, щоб не було нагромадження різноманітних фактів і вирішив, що спочатку треба розділити розповідь Бориса Робула на частини. Ці частини можуть бути таким собі корисним планом пошуків, по якому можна діяти:

1. Опис квартири Михайла Меделовича.
2. Портрет Лесі Українки в рамі с півлюдського роста.
3. Папки з листами Лесі України і її мами Олени Пчілки, яких було дуже багато.
4. Друг номер один. Цитата про те, що щастю завадили.
5. Знайомство в студентські роки в Єгипті біля піраміди Джосера.
6. Спільне лікування в Ялті та Баден-Бадені.
7. Відносини Олени Пчілки та Михайла Меделовича. Неодноразовий приїзд Олени Пчілки до Ананьїва.

    Ось по цим пунктам і підем.

Що відомо про Михайла Орестовича Меделовича?

    Спочатку треба розібратись, що відомо про Михайла Орестовича Меделовича окрім того, що він був викладачем а Ананьївської школі? Ось що написав Борис Робул:

    Я вирішив поцікавитись, чи можна щось додати до біографії Меделовича. І коли я трохи детальніше почав розбиратись в його біографії, то якось зразу почали проявлятись розбіжності між реальною історією Меделовича, та тим що написано в статті Бориса Робула.

    Про дитя забороненого кохання інформації нема і я дуже сумніваюсь, що Меделович ділився цією інформацією зі своїми учнями, тому все ж таки приймемо, що в нього була цілком звичайна родина. 

  Михайло Орестович Меделович народився 10 січня 1880 року в селі Серби Новоград-Волинського повіту. Він походив з сім'ї священників. Можна сказати що Меделовичі, це ціла династія священників. Батько Михайла Орестовича, два дядька, дід і прадід були священниками на Волині. Прадід не відомо, а всі решта в різні роки закінчили Волинську Духовну семінарію. Тому ніякої гімназії він не кінчав, але те що добре вчився, то правда. Мені вдалося знайти списки випускників цьго навчального закладу, де вказані всі родичі Михайла. Наведу частини, які відносяться до батька Ореста Меделовича і самого Михайла:

    Як можна бачити, Михайло Меделович був серед кращих учнів семінарії. До речі, батько Михайла після закінчення духовної семінарії, протягом чотирьох років, був вчителем в Ельмічінському народному училещі на Волині, після чого був рукопокладений в священники. Про це свідчить запис в Київських Єпархіальних відомостях за 1877-й рік:

       

    Згідно списку випускників Волинської Духовної семінарії, Меделович закінчив її у 1900-му році. Далі, згідно статті Бориса Робула, після духовної семінарії Меделович навчався в Дерптському універсітеті (зараз місто Тарту, Естонія), та Карловому університеті (Прага, Чехія). Що стосується Дерптського університету, то мені вдалось знайти довідник вихованців цього університету з 1889 по 1918 роки, який був виданий у 1986 році. В цьому довіднику є запис про навчання Михайла Меделовича:

    Дам невеличке пояснення до цього запису. Оскільки цей довідник 1986-го року то дата народження вказана за новим стилем, позначка "S3" вказує, що студент з сім'ї священника, далі вказано місце народження (в данному випадку Волинська губернія, Новоград-Волинський повіт), потім вказано навчальний заклад який закінчив студент перед вступом в університет, і останнє це факультет на якому навчався студент, та роки навчання. Позначка "-" означає, що навчання не закінчене, тому можна зрозуміти, що Михайло Меделович у 1902-му році вступав на медицинський, юридичний та історико-філологічний факультет. Перші два факультети не закінчив, а останнії закінчив у 1908-му році. До речі, в цьому довіднику я знайшов інформацію про те що в різні роки з Ананьївського повіту в Дерптському університеті навчалось восьмеро студентів, в тому числі Едуард Крауз, син землевласника з Петрівки Карла Семеновича Крауз (я згадував про нього в статті про Ананьївську амбулаторію).

    Інформація про навчання в Карловому університеті не підтверджується. В Інтернеті є ресурс, в якому на данний час є інформація про 150000 випускників Празьких університетів з 1882 по 1945 роки. Списки студентів поки не всі оцифровані і робота триває. Може тому на цьому ресурсі по призвіщу Меделович пошук нічого не дає, але скоріш за все він там не вчився і тому є документальне підтвердження. Мені вдалось знайти "Довідник про навчальні заклади Одеського навчального округу" за 1915 та 1916 роки. В цих довідниках є докладна інформація про всі учбові заклади Одеського навчального округу з адресами, списками викладачів, кількістю учнів та інше. Ім'я Меделовича не згадується в списку викладачів жодного учбового закладу, але він є в списку інспекторів народних училищ. Ось частина з довідника за 1916 рік:

    З цієї частини ми можемо бачити, що на службу Михайло Меделович вступив 1 січня 1908 року, а на посаді інспектора учбового округа №7 він був з 25 лютого 1911 року. Оскільки згідно списку студентів Дерптського університету Меделович закінчив цей університет у 1908 році, то можна зробити висновок, що на службу Михайло Орестович пішов відразу після закінчення університету, а значить він більше ніде не вчився. Той факт, що він закінчив університет у 1908 році, а на службу вступив 1-го січня того ж року виглядає досить дивно, але якщо звернути увагу на те що список студентів Дерптського університету складався по "новому стилю", то можна припустити, що по старому стилю Меделович закінчив університет у грудні 1907-го і буквально зразу пішов на службу. Дата початку служби не означає, що він працював в Одеському учбовому окрузі, це більше, якщо можна так виразитись, дата початку трудового стажу, тому де він почав працювати і ким невідомо. Можливо працював викладачем, а можливо і в Ананьєві, але це тільки дуже, дуже хиткі припущення. А от те, що з лютого 1911 року він викладачем не працював, але жив в місті Ананьїв і був на посаді інспектора народних училищь - це факт. 

    Наступну згадку про Михайла Орестовича я знайшов у книжці "ДІЯЛЬНІСТЬ ЗЕМСЬКИХ УСТАНОВ НА ХЕРСОНЩИНІ. 1865-1920 : збірник документів", яка була видана у 2015 році:

    

    Тут Меделович згадується як член губерніального комітету по народній освіті. Додатково вказано, що він педагог та земський гласний. Нажаль, не зовсім ясно, "педагог" це тодішня його посада чи фах за дипломом.

    Тепер, згідно наведеного вище матеріалу, можна зробити висновок, що у 1897 році Михайло Орестович Меделович ніяк не міг бути викладачем словесності в Ананьївської гімназії, як вказав у своїй статті Борис Робул. Звісно, не кожен учень досконало знає точну біографію свого вчителя, але якщо нема достатньо фактів, то нема сенсу щось вигадувати. Ця розбіжність мене зацікавила і якось підштовхнула до подальших пошуків.

    В наступній частині, використовуючи план пошуків, я спробую розібратись в достовірності історії, яка пов'язує ім'я Лесі Українки з містом Ананьїв...